уходи, февраль!
В сумерках растаял звук шагов,
Птицы молчат.
Незаметно с синих берегов
Схлынул закат.

Я на песке разведу костер,
Тени отступят в ночной простор.
Теплым ветром дышит ночная даль,
Здесь тебя не ждут, уходи, февраль.

Уходи, февраль, ты не нужен здесь,
Бурями не хмурь синь моих небес.
В маленький мой мир пришел покой
И тишина.

Все испепеляющей тоской
Я не больна.
Там, где пожар достигал небес,
Травы густы и прохладен лес.

Я тебя звала, я была в огне,
Но тогда твой холод был нужен мне,
А теперь, февраль, не твоя пора,
Уходи, февраль, уводи ветра.

Не роняй снежинки в сумрак вод,
Нет той меня.
Только лишь костёр остался от
Моря огня.
Только один мой костер. А жаль -
Ты на два дня опоздал, февраль.
Теплым ветром дышит ночная даль,
Здесь тебя не ждут, уходи, февраль.

Уходи, февраль, ты не нужен здесь,
Бурями не хмурь синь моих небес
Fleur (уходи февраль)

я знаю, що мій настрій за день змінюється 100 разів, але нехай я вдень буду посміхатися, а вночі сумувати, таким світлим-світлим сумом. бо треба ж перемежати емоції, так і буду робити. але тихесенько і щоб ніхто й не знав…

та й оце точнісінько сказано “Все испепеляющей тоской я не больна”. мені просто сумно.. ну не просто, а з деяких приводів, але я посумую, подумаю.. а потім знову буду посміхатися
…
добраніч
..
.

розмова із собою / та.. як завжди.

дівчинко, люба! та хіба ти сама себе впізнаєш? чи думала ти, що будеш робити так, як робиш зараз?

думаю, що й навіть гадки не мала про те, що зараз відбувається. можливо тобі страшно, можливо ти не дуже впевнена в собі, але заради того щоб відчувати ТАКЕ я згодна пересилити себе, зробити щось нейморвірне, бо кінець кінцем я ж хочу бути щасливою! я хочу цього натхнення, я хочу відчувати цей емоційний підйом. та ні… просто хочу посміхатися без причини))

я думаю я на це заслуговую. тимбільш, що таки ~своїми руками~ намагаюся побудувати все це щастячко…

нехай пройде трохи часу – і я все зрозумію, зроблю певні необхідні висновки, а до цього … я буду жити … насолоджуватися … радіти.  бо перший шанс “тоді-саме тоді(!!)” я вже використала і ні трохи про те не жалкую, тепер час використати ще один шанс, тимбільш що бачу рух назустріч так би мовити, а не в різні сторони …….. і я факін щ-а-с-л-и-в-а від цього ! ! !